Продовжуємо наповнення нашого блогу інформацією про проблемні місця у підвісці деяких моделей авто.
Цього разу ми розглянемо один з найпопулярніших екземплярів на території України – Toyota Camry у 40-му кузові, яка випускалася з 2006 по 2011 рік.
Принцип підвіски цієї моделі перекочував ще зі старої Camry ACV10 1991-1996 років.
Передня підвіска – стандартний «Макферсон» з металевим важелем, задня підвіска – багатоважільна, з двома поперечними важелями та одним поздовжнім на кожну сторону.
Як і будь-який автомобіль, дана модель теж має свої слабкі місця, а саме:
• часта «болячка» всіх авто – втулки переднього стабілізатора;
• задній сайлентблок переднього важеля внаслідок низькоякісного дорожнього покриття виходить з ладу через 50-60 тис. км;
• сайлентблок задньої цапфи, до якого кріпиться поздовжній важіль. В результаті такої будови задньої підвіски, саме він приймає найбільше навантаження під час руху.
Останню проблему ми вирішуємо за допомогою вставлення поліуретанових сайлентблоків.
Отже, починаємо.
Ось такий вигляд має задня цапфа або кулак, хто як звик називати цю деталь.
В даний вузол запресований гумовий сайлентблок без металевої обойми. Гума з часом просідає і пісок, що туди потрапляє, починає працювати як абразив – витирає і гуму, і метал. Згодом посадкове місце розбивається і в результаті гумові сайлентблоки не витримують і 10 тис. км, навіть у оригінальному виконанні.
Якщо вчасно не здійснити заміну даного сайлентблока або не змащувати болт, який фіксує важіль, він прикипає до внутрішньої металевої частини.
Беремо болгарку та обрізаємо його.
Відтягуємо вниз поперечний важіль і приступаємо до демонтажу сайлентблока.
Проводимо чищення посадкового місця нового сайлентблока за допомогою щітки. Необхідно досягти такого результату, щоб не було металевих виступів та залишків іржі.
Обов’язково змащуємо очищене посадкове місце водостійким мастилом, для легкого монтажу та запобігання у майбутньому скрипу поліуретану.
Порівняльне фото гумового та поліуретанового сайлентблока задньої цапфи. Як видно на фото – гумовий має значну просадку, і глухий стукіт у задній частині авто був саме з цього вузла.
Номер нашого сайлентблока – 1-06-231
Спеціальною оправкою та звичайним болтом робимо монтаж сайлентблока на своє місце.
У таких випадках обов’язково має бути пневмоінструмент
Не забуваємо також використовувати мастило для болтів, які фіксують важіль, щоб у майбутньому не потрібно їх знову було зрізати.
Ставимо болти на своє місце.
Кінцевий результат – сайлентблок змонтований на місце, а поздовжній важіль закріплений за всіма правилами.
Із практичного досвіду можна стверджувати, що такі сайлентблоки витримують у межах 70-80 тис. км Українських доріг, що є дуже хорошим результатом.
Залишити відповідь